Борщівська

міська рада

ОФІЦІЙНИЙ САЙТ

 

 

 

 

 

 

     З першого вересня 2006 року для України набула чинності Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року (далі – Конвенція), учасницями якої є більше 70 держав світу. Таким чином наша країна отримала доступ до міжнародного механізму співпраці, що встановлює порядок повернення дітей, яких незаконно вивозять або утримують.

Відповідно до статті 35 Конвенції вона застосовується до актів незаконного переміщення або утримування дітей, що мають місце після набрання чинності Конвенцією між договірними державами.

Враховуючи зазначене, відсутні правові підстави для прийняття до розгляду на підставі Конвенції заяв про повернення дитини щодо держав, з якими Конвенція не застосовується, або “викрадення” дитини відбулося до дати набрання Конвенцією чинності у двосторонніх відносинах.

Стаття 1 Конвенції визначає її цілі:

- забезпечення негайного повернення дітей, незаконно переміщених до будь-якої з Договірних держав або утримуваних у будь-якій з Договірних держав;

- забезпечення того, щоб права на опіку і на доступ, передбачені законодавством однієї Договірної держави, ефективно дотримувалися в інших Договірних державах.

Для забезпечення виконання положень Конвенції Кабінет Міністрів України затвердив Порядок її виконання на території України, затверджений Постановою від 10 липня 2006 року № 952 (зі змінами) (далі – Порядок). Даний Порядок визначає механізм взаємодії органів виконавчої влади у процесі вирішення питань стосовно повернення до України або з України до іноземної держави дитини, яка незаконно вивезена (переміщена) або утримується будь-якою особою та забезпечення реалізації права доступу до дитини, якщо такі дії порушують права іншої особи на опіку (піклування) над дитиною і не містять складу злочину.

Фізична або юридична особа, яка має право на опіку (піклування) над дитиною (далі - заявник), може звернутися до Мін'юсту або центрального органу будь-якої іншої держави, що є Стороною Конвенції (далі - іноземний центральний орган), із заявою про сприяння поверненню дитини (незалежно від напрямку її вивезення (переміщення) - з-за кордону на територію України чи з території України за кордон) та заявою про забезпечення реалізації права доступу до дитини.

У заяві про сприяння поверненню дитини, що складається за формою згідно з додатком 1 до Порядку, та заяві про забезпечення реалізації права доступу до дитини, що складається за формою згідно з додатком 2 до Порядку, повинна міститися вся відома заявникові інформація, яка може допомогти у встановленні місцезнаходження дитини і вирішенні питання щодо повернення її заявникові та реалізації права доступу до дитини.

До зазначених заяв додаються документи, в яких міститься інформація, що стосується порушеного питання (засвідчена копія рішення або угоди щодо встановлення опіки (піклування) чи щодо права заявника на спілкування з дитиною; витяг з нормативно-правових актів з відповідних питань та/або обґрунтоване посилання на відповідні норми; документи, що підтверджують факт постійного проживання дитини в Україні; довіреність заявника), та їх засвідчений переклад на офіційну мову держави, в якій імовірно перебуває дитина, або англійську чи французьку мову.

Якщо добровільної згоди щодо повернення дитини до держави постійного проживання не вдається досягнути, то Центральний орган від імені заявника звертається до суду або іншого органу, уповноваженого прийняти рішення, або сприяє таким процедурам. Слід зазначити, що виключно суди держави, де знаходиться дитина (в деяких іноземних державах інші, призначені з цією метою адміністративні органи), мають право розглядати по суті справи на підставі Конвенції. Тобто, лише суд або такий орган можуть вирішити питання про повернення дитини або відмовити у її поверненні, а також прийняти рішення щодо способів участі у спілкуванні з дитиною.

Водночас згідно ст. 13 Конвенції передбачено конкретні випадки, коли дитина не повертається до території держави її постійного місця проживання:

- коли особа, установа або інший орган, що піклується про дитину, фактично не здійснювали права піклування на момент переміщення або утримування, або дали згоду на переміщення або утримування, або згодом дали мовчазну згоду на переміщення або утримування;

- існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння їй фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку.

Судовий орган також може відмовити в розпорядженні про повернення дитини, якщо виявить, що дитина заперечує проти повернення і досягла такого віку і рівня зрілості, при якому слід брати до уваги її думку.

Якщо дитина незаконно переміщена і на дату початку процедур у судовому або адміністративному органі тієї Договірної держави, де знаходиться дитина, минуло менше одного року з дати незаконного переміщення або утримування, відповідний орган зобов’язаний видати розпорядження про негайне повернення дитини.

При цьому судовий і адміністративний орган, навіть у тих випадках, коли процедури розпочаті після сплину річного терміну, також може видати розпорядження про повернення дитини, якщо тільки немає даних про те, що дитина вже прижилася у своєму новому середовищі.

 Головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області

Процедура державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначена Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (зі змінами).

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Обтяження – це заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Разом з тим, у базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав) реєструються рішення судів, заяви власників об’єктів нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій, рішення судів про скасування відповідних рішень судів, заяви власників об’єктів нерухомого майна про відкликання власних заяв про заборону вчинення реєстраційних дій.

Згідно із вимогами статті 25 Закону проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об’єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об’єкта нерухомого майна.

Власник об’єкта нерухомого майна повинен особисто звернутися із заявою до суб’єкта державної реєстрації про накладення заборони вчинення реєстраційних дій щодо власного об’єкта нерухомого майна.

Згідно із вимогами пункту 2 частини першої статті 6 Закону суб’єктами державної реєстрації прав є: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб’єкти, а також нотаріуси.

У разі надходження до суб’єкта державної реєстрації прав або нотаріуса заяви власника об’єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об’єкта нерухомого майна державний реєстратор, уповноважена особа невідкладно реєструє таку заяву в базі даних заяв Державного реєстру прав.

Якщо під час розгляду заяви державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованої заяви власника об’єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо цього самого майна державний реєстратор невідкладно за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав зупиняє державну реєстрацію прав з обов’язковим посиланням на зареєстровану у базі даних заяв заяву власника об’єкта нерухомого майна.

Однак, державний реєстратор приймає рішення про відновлення  реєстраційних дій, якщо власником об’єкта нерухомого майна, яким подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, у строк, що не перевищує десяти робочих днів, не подано рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

Також звертаємо увагу, що у Тернопільській області діє оперативний штаб із забезпечення прав і свобод власників чи збіжжя області, а тому, якщо Ви вважаєте, що відносно вашого майна були спроби рейдерського захоплення або інші незаконні дії у напрямку заволодіння землею чи збіжжям, звертайтеся за телефоном гарячої лінії оперативного штабу: 067 420 95 72, 067 351 80 89, (0352) 254938.

Головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області

Вітаю, пане Міністре! Чи не могли б ви мені відповісти на декілька запитань щодо виконання рішення суду? Маю на руках рішення суду і не знаю, що робити з ним далі.

З повагою, Олександр Рева

Детальніше...

Головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області нагадує, що з 11 серпня 2017 року у Тернопільській області діє оперативний штаб із забезпечення прав і свобод власників земель чи збіжжя області.

Оперативний штаб є діючим та ефективним способом боротьби проти спроб рейдерських захоплень в нашій області та забезпечує реальний захист земель, врожаю та майна сільгоспвиробників.

У разі виникнення ситуації із спроби рейдерського захоплення, пропонуємо звернутися до оперативного штабу із заявою або за  телефонами гарячої лінії оперативного штабу: щоденно (крім вихідних днів)  з 09-00 год. до 13-00 год. та з 13-45 год. до 18-00 год. за наступними номерами телефонів: (0352) 25 49 38, 067 351 80 89 (перший заступник начальника Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, член оперативного штабу – Вовк Тетяна Василівна), 067 420 95 72 (завідувач сектору взаємодії з суб’єктами державної реєстрації та підвищення кваліфікації державних реєстраторів Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, секретар оперативного штабу – Гетьман Людмила Петрівна).

52523827 786719498351131 4994936210926338048 n

Щодо якого нерухомого майна проводиться державна реєстрація прав?

Відповідно до частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав
шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Перелік об’єктів нерухомого майна, щодо яких проводиться державна реєстрація речових прав на нерухоме майно визначений статтею 5 Закону.
Зокрема, підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на:
- земельні ділянки;
- підприємства як єдині майнові комплекси;
- житлові будинки, будівлі;
- споруди, а також їх окремі частини;
- квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше
речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.
Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на
житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини, в яких вони розташовані.
Згідно статті 5 Закону не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні
форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також
окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв’язку, залізничні колії.
При цьому слід зауважити, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва
та Севастополя.

Головне територіальне управління
юстиції у Тернопільській області